Мінекономрозвитку і торгівлі зупинило імпорт продукції підприємств групи “Єврохім”, а також інших російських компаній, які продавали міндобрива в Україну.
Причиною запровадження санкцій стало подання Головної військової прокуратури ГПУ.
– Санкції запроваджено проти конкретних компаній у зв’язку з тим, що вони (так вважають правоохоронні органи України) фінансували незаконні збройні формування, – каже Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради. – Йдеться про кошти, сплачені “ДНР” і “ЛНР” за “розмитнення” міндобрив. Оскільки це – поза економічною сферою, то тут немає сенсу щось обговорювати. Але якщо говорити загалом про ситуацію з міндобривами, яка в нас склалася, то через запроваджене антидемпінгове мито ціни на міндобрива в Україні перевищують світові на 50 – 100%.
Зазначу, що за світовими цінами торгують не лише росіяни, але й литовці, араби, китайці – всі найбільші виробники. Проте в нас ціни вищі за міжнародні. Це несправдливо і є по суті пограбуванням аграріїв.
– Чому ціни в нас такі високі?
– В Україні діє монополія на виробництво міндобрив, тому що аміачну селітру виробляють лише заводи Дмитра Фірташа, карбамід – заводи Фірташа, “Привату”, а віднедавна – Одеський припортовий завод (ОПЗ). Їхніх потужностей не вистачає для того, щоб вони конкурували. На ринку створено штучний дефіцит міндобрив. Завдяки логістиці чималі обсяги могли постачати росіяни, але їм заборонили. У результаті маємо дуже високі ціни.
– Чому аграрії не замовляють міндобрив в інших країнах, якщо Росію вигнали з нашого ринку?
– Тепер ми намагаємося закуповувати добрива в Литві, щоб виповзти з-під монополії. Проводимо переговори, але це непросто, бо немає вагонів, робочої схеми поставок. Раніше була налагоджена схема поставок із Росії, а тепер треба переходити на інші й для цього потрібні потужності, оскільки росіяни привозили добрива у своїх вагонах. А в Україні бракує вагонів навіть для вивезення власного зерна.
І це ще не вся проблема. Скажімо, лише Литва не зможе закрити всі наші потреби в міндобривах. Це означає, що їх потрібно завозити і з Близького Сходу. Проте Україна не має достатніх для перевалювання потужностей. Крім того, за кордоном треба брати одразу великі обсяги, а для цього потріна власна система дистрибуції, що гарантує їх реалізацію. В аграріїв такої системи немає. Вона є у Фірташа, але ж він не буде завозити добрива від арабів. Навіщо це йому? Тобто в нас монополізм не лише у сфері виробництва, але й у сфері дистрибуції.
– Чи позначається це на ціні кінцевих товарів в Україні?
– Ціна визначається не тим, скільки ми витрачаємо на виробництво цих товарів, а ціною на світовому ринку. Тобто нікого у світі не обходить, скільки ми витрачаємо на виробництво, скажімо, пшениці. Є світова ціна, вище ща яку не стрибнеш, попри свої затрати. У випадку з міндобривами це означає, що гроші, можна сказати, забрали в аграріїв. За минулий рік ця сума сягала від 5 до 7 мільярдів гривень – вона перевищила державну підтримку, яка становила 5 мільярдів.
– Який вихід із ситуації?
– Він очевидний – Антимонопольний комітет (АМКУ) має нарешті штрафувати наших виробників міндобрив для того, щоб вони вивели ціни на обгрунтований рівень. Для таких штрафіві є всі підстави. Ще влітку АМКУ робив доповідь у Верховній Раді, де зазначив, що вони проаналізували дані за 2016 рік і встановили: на ринку України мала місце монопольна змова. Ціни були завищені, й у цьому винні підприємства Фірташа. Тепер ми чекаємо, коли за цією заявою йтиме накладення штрафів.